Гортаючи сторінки історії Калеників

Каленики розташовані на Придніпровській низовині по річці Бакай, лівій притоці річки Псла. До райцентру Решетилівка 18 км, найближча залізнична станція Решетилівка - 27 км, відстань від обласного центру міста Полтави - 50 км.

Без минулого немає майбутнього – беззаперечна істина.

Тому погортаємо славні сторінки історії Калеників.

Першою сторінкою буде давність заселення, про що свідчать численні пам’ятки бувших стародавніх поселень. Місцевість, де розташоване село, була заселена здавна. Про що свідчать численні пам’ятки бувших стародавніх поселень. На землях навколо села, між ріками Говтвою і Пслом, розташовано 18 великих могил (курганів). Всі вищеназвані кургани являють собою насип землі над похованнями слов’ян, які тут жили (очевидно, племенних вождів). За археологічними даними ці поховання відносяться до раннє слов’янських поселень Черняхівської культури (ІІ – ІV століття нашої ери)

Перші письмові згадки про заселення території навколо Калеників припадають на І половину XVII ст. на карті французького військового інженера Боплана населення по р. Псьол з притоками Говтва і Бакай і населеними пунктами Остап’є, Бакалія, Федорівка, а пізніше на карту було нанесено і село Каленики.

Другою сторінкою нашої величної минувшини є козацтво.

У другій половині XVII ст. відбувається козацька колонізація, яка в основному охопила південно-східну частину Полтавщини, яка ще не була заселена. В цей період з'явилися села Каленики, Шилівка, Сухорабівка. Вони були засновані козаками-втікачами, які спочатку займалися полюванням і риболовством.

Назва села Каленики має родове значення, це б то, першим поселився тут козак Каленик, а потім тут же осів його рід.

Село Каленики розташоване на пагорбку, який під час весняного розливу Псла і його притоки Бакая затопляється водою і утворює острів. Безіменні притоки р. Бакай поділяють село на дві частини - "село" і "замостя": ця назва дісталася від того, що через притоку р. Бакай був збудований міст, який з’єднував село з замостям (на початку XX ст. міст замінила гребля).

Калениківська волость. У 1802 році була утворена Полтавська губернія, до якої увійшов Хорольський повіт, до якого належала Калениківська волость, яка проіснувала аж до 1923 року.

До Калениківської волості належали такі села: Хрещате, Підок, Сухорабівка, Березняки, Шилівка,та хутори навколо цих сіл.

Після реформи 1861 року склалося по селах самоврядування: із сільського сходу і обраного ним старости, а волосне самоврядування склалося з волосного сходу, волосного старшини з правлінням. Сільський староста і волосний старшина наділялися адміністративним правами. Вони мали право накладати штраф на селян до 1 карбованця, карати арештом, чи примусовими роботами до 2-х днів. Волосний суд мав право присуджувати винних селян до виконання громадських робіт, штрафувати до 3 карбованців, арешту до 7 діб і покарання різками до 20 ударів.

1862 році, по селах був проведений перепис населення для встановлення податків. Всього по волості було 647 дворів, населення 4118 душ, з них чоловіків - 1958, жінок - 2160. В середньому на двір припадало по 6 душ.

За переписом 1889 року на одно господарство Калениківської волості в середньому засівалось 4,6 десятин.

Зовсім без посівів було 14,8% господарств.

Засівали від 1 до 2 дес. 13,8% господарів,

від 2 до 3 дес. 14,9% господарств

від 3 до 6 дес. З 2,9% господарств

від 6 до 9 дес.11,7% господарств

від 9 до 15 дес.5,4% господарств

більше 15 дес. тільки 2,4% господарств.

У 1897 році було проведено загальний перепис населення Російської імперії. За даними цього перепису всього по волості було :4987 душ, з них чоловіків - 2460, жінок - 2527.За селом було поставлено 23 вітряки, володарями яких були заможні селяни.

В 1882 році в селі Каленики збудована дерев’яна, на мурованому цоколі, з прибудованою дзвіницею церква в ім’я св. Миколая. До парафії входили хутори: Замостя, Піски, Підгір’я, Супруни, Мироненки, Євпаки, Капустяни, Грицаї, Новоселівка, Мащенки. 1902 парафіян – 758 душ чоловічої, 790 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 11, міщан – 27, козаків – 1207.

У лютому 1883 року в селі була відкрита народна школа. За даними Київського учбового округу за 1890 рік було записано про школу таке:

"Школа помещается в общественном доме, на содержание училища отпускалось от земства 300 рублей и от общества 25 рублей, учащихся было 54 мальчика и 6 девочек, а окончили класс 6 мальчиков. Учительница Анна Алексеевна Юркова окончила Полтавское епархиальное женское училище, в службе с 10 января 1886 года, жалование 250 рублей в год. Законоучитель, священник Петр Ильич Лисенко, в настоящий должности с 1883 года, жалование 50 рублей, земли нет, пение преподает законоучитель, хор не устроен."

У 1910 році 14 червня вийшов закон про вихід селян з общини на відруби і хутори. Питання про вихід вирішував сільський сход і, як відомо, кращі землі виділялися заможним селянам, які потім стали опорою царського уряду на селі. Внаслідок цього закону навколо Калеників виросли хутори - Пахарі, Бутенки, П’ятахи, Снігури, Грицаї.

Не менш величними були і є сторінки новітньої історії нашого села.

У Калениках народились, жили і працювали орденоносці за бойові заслуги, герої та орденоносці за трудові звитяги.

Саме тому, велич століть рідних Калеників надихає уродженців та жителів села на трудові та бойові звершення сучасності.